ПРОФЕСІЙНЕ ВИГОРАННЯ ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ (англ. burnout — згорання на роботі) визначається як стан фізичного, емоційного та розумового виснаження, який діє на особистість у цілому, руйнуючи її та негативно впливаючи на ефективність професійної діяльності. Спочатку феномен «професійного вигорання» використовувався для визначення стану емоційного виснаження, що з’являється у людей середнього віку, зайнятих наданням допомоги іншим людям. Серед працівників, які найбільшою мірою піддаються ризику професійного вигорання, виділяють 5 основних категорій: співробітники, які за різновидом своєї професійної діяльності вимушені багато спілкуватися з незнайомими людьми (особливо інтроверти та особи з індивідуальними психологічними особливостями, що не збігаються з професійними вимогами комунікативних професій); спеціалісти, які постійно відчувають внутрішньоособистісний конфлікт (жінки, яких хвилюють внутрішні суперечності між роботою та сім’єю); працівники, професійна діяльність яких відбувається в умовах хронічного страху втрати робочого місця; молоді спеціалісти, які потрапили до незвичних обставин і змушені проявляти високу активність у роботі, відчуваючи свою некомпетентність; працівники, які проживають у великих мегаполісах.
Високий ступінь розвитку синдрому П.в.ф.п. зумовлений особливостями їх професійної діяльності, зокрема потужністю спілкування на робочому місці зі значною кількістю хворих або пацієнтів, які перебувають у проблемних ситуаціях; незахищеністю від їх недоброзичливої поведінки, необхідністю стримувати емоції, неможливістю відмови у спілкуванні, тривалістю робочої зміни тощо. Основними наслідками П.в.ф.п. є погіршення здоров’я та психоемоційного стану, зниження результативності роботи, плинність кадрів, порушення дисципліни, зниження якості надання медичної та фармацевтичної допомоги та послуг. Головні чинники, що впливають на виникнення синдрому «вигорання» розподіляють на особистісні та ситуативні. Ситуативні чинники впливають на психічне виснаження більше, ніж особистісні. Найбільш вразливими є ті співробітники, які відчувають занадто велике робоче навантаження та міжособистісні конфлікти протягом тривалого часу. Психічне виснаження, у свою чергу, програмує професійний стрес, який визначається як проблема важких (невирішених) ситуацій у взаєминах і структурі міжособистісної взаємодії, а також як проблема нечіткого визначення соціальних ролей і функцій, недостатньої емоційної підтримки з боку колег та керівництва.
Водопьянова Н.Е. Психодиагностика стресса. — СПб., 2009; Зеер Э.Ф. Психологические факторы профессиональной деформации / [Электронный ресурс] // http: // www.oim.ru/reader@nomer; Крайг Г. Психология развития. — СПб., 2000; Куликов Н.Е. Здоровье и субъективное благополучие личности / Под ред. Г.С. Никифорова. — СПб., 2000; Орел В.Е. Феномен «выгорания» в зарубежной психологии: эмпирические исследования и перспективы // Психологический журн. — 2001. — Т. 22. — № 1.